Лист: Боротьба в ОПК

Давно вже бачив пости, в яких робітники різних спеціальностей діляться проблемами свого місця роботи. В якійсь мірі це надихнуло мене написати цей лист.

Підприємство, на якому я працюю, є стандартним «викрутковим» виробництвом, таких в нашій країні багато. Деталі, як завжди, замовляються з-за кордону та збираються на місці, при тому що саме виробництво вважається важливим. А от ставлення вищого керівництва до робітників таке, ніби ми гастарбайтери та чорноробочі, якими можна закривати всі прогалини та нестачу персоналу в інших відділах і на інших ділянках, які рідко пов’язані з місцем роботи та специфікою, що була в офері. Між робочими зазвичай гарні стосунки, але є люди, які хочуть «підмастити» начальству, наїжджають на колег та створюють токсичну атмосферу. На жаль, саме таких «перспективних» начальство вибирає в «тімліди», підтримуючи таку атмосферу всередині колективу.

І навіть якщо пощастить потрапити у відділ з гарним колективом, залишається проблема нехтування правами та здоров’ям працівників. Вище керівництво не хоче набирати більше персоналу та намагається закривати дірки наявними робітниками, посилаючи їх вантажити тяжкі вантажі без спеціального обладнання або одягу. Також бувають випадки, коли під загрозою пояснювальної (а три пояснювальні ведуть до звільнення) змушують займатися роботою, яка є небезпечною для непідготовленого персоналу і може становити загрозу життю при неправильному виконанні. Дуже довго ми мали проблему з вентиляцією, яка не вирішена й досі. Крім поганої якості повітря, якийсь час була проблема з неправильним розташуванням та обслуговуванням гравіювального станка, який знаходився посеред поверху та обдувався вентилятором, роздуваючи шкідливі речовини (карбонові вихлопи) по всьому приміщенню. Після переміщення його в інше, краще приміщення, залишилася проблема з вихлопами, адже витяжка не могла впоратися з димом — висмоктувала його не до кінця. Після скарг станок все ж перенесли в приміщення з гарною витяжкою, правда, тільки на час ремонту.

У цей період робочі намагалися протестувати та чинити спротив постійному «спусканню собак». Після того, як усі відділи були звинувачені у халатному ставленні до продукту та встановленні «застарілих» деталей, більшість робітників скипіли. Вони прямо виражали сумніви щодо того, хто насправді винний у проблемах підприємства, і таке невдоволення дало свої плоди. Швидко виявилося, що винні зовсім не робітники, а люди на керівних посадах та працівники, які займаються логістикою і розробками компанії. Дізнавшись, що навіть таке хаотичне невдоволення може змусити керівництво йти на поступки, я зацікавився темою профспілкової діяльності та боротьби за права. Таким чином, шукаючи інформацію, я наштовхнувся на пости РФУ, які мотивували мене наважитися написати в бота з проханням про допомогу. Мені відповіли юристи організації, які протягом усього часу надавали поради у вирішенні актуальних проблем. Завдяки такій співпраці вдалося вирішити деякі питання, наприклад, нехтування керівництвом додатковими перервами (п’ятихвилинками) для людей, які працюють із шкідливими речовинами, офіційно ввівши їх в окремий графік.
Подібні дії надихнули нас на створення профспілки, але, на превеликий жаль, ми поспішили з її оформленням. Коли ми прийшли до керівництва з вимогою офіційно затвердити профспілку, нам почали погрожувати звільненням, а на деяких вивели внутрішню СБ, і це попри закон, який говорить про права робітників на створення спілки! Більш того, у нас почали перевіряти телефони, і всіма інколи не зовсім законними методами, намагалися змусити відмовитися від організації профспілки. Більшість активістів через моральну неготовність та незнання трудового кодексу вдалося залякати, внаслідок чого профспілкова діяльність була призупинена.